МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ
13-06-2011, 18:07

 (голосів: 3)

Предмет: Міжнародна економіка

   Величезні суми грошових одиниць щоденно переводяться з країни в країну, обмінюються на інші валюти тощо. Учасники таких операцій, тобто країни, завдяки залученню досягнень в галузі новітніх технологій і комунікацій, добре поінформовані про всі переваги та недоліки міжнародної економічної політики, швидко приймають відповідні рішення маючи значні обсяги грошових ресурсів. Важливою складовою цих операцій виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов'язана з вивозом та ввозом капіталу [1, с.56]. Капітал є одним із факторів виробництва - ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів у продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідних для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Міжнародний рух капіталу - це однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди [4, с.155].

   Спонукальним мотивом міжнародного руху капіталів виступає не тільки заінтересованість в одержанні високої норми прибутку, а й збереження досягнутого рівня. Ще К. Маркс звернув увагу на «загрозу» перенагромадження капіталу в окремих країнах, наслідком якого стає зниження норм дохідності. На його думку основним фактором міжнародного руху капіталу є його «втеча» за кордон з метою захисту від втрати частини прибутку.

   Кожна країна є експортером і імпортером капіталу. Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу спрямовує його власників за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:

   - прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку;

   - отримання підприємницького прибутку;

   - отримання процентів за позичковий капітал;

   - прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни [4, с.35].

   Поширення набуває також залучення іноземного капіталу країнами, з метою стабілізації та розвитку власної економіки. Використання іноземного капіталу прискорює промисловий розвиток країни, сприяє входженню суспільного виробництва до світогосподарської взаємодії. Протягом останнього десятиліття інвестиції відіграють особливу роль у житті будь-якої країни. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 дає таке визначення: інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. В широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення [3]. Важливою складовою світової фінансової системи є прямі іноземні інвестиції, що певною мірою визначає характер та особливості міжнародного руху капіталів як феномена глобалізації. Оцінювання цього феномена як ефективного механізму підвищення дохідності вкладень, спеціалізації національного виробництва, світового поділу праці, залишається актуальним зокрема й для економіки України. Намагання країн вирішити проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці, стає причиною залучення іноземного капіталу. Але зростання зарубіжних інвестицій у національній економіці може спричинити зменшення частки внутрішнього виробництва. Саме тому уряди дотримуються політики протидії розширенню впливу країн-експортерів капіталу або регулюють експорт-імпорт капіталу.

   Однією з важливих проблем фінансової глобалізації стає «втеча» капіталу, тобто відплив капіталу з країни за кордон, що переміщується протягом незначного проміжку часу у великому обсязі довгострокових, позичкових капіталів у зв'язку з більш високою ставкою банківського відсотка, можливістю отримати зиск від курсового співвідношення, нестабільної ситуації в країні. Для України ця проблема є актуальна, хоча б тому, що майже вся додана вартість і навіть частина необхідного продукту значно зменшилися внаслідок «втечі» капіталу. Отже, витрачається національне багатство країни. Населення не може повною мірою використати весь дохід, бо він перетікає за кордон, а найголовніше - значною мірою зменшується фінансово інвестиційний потенціал країни. Наслідком цього може стати погіршення можливостей обслуговування зовнішнього боргу. Так країна змушена використовувати золотовалютні резерви або скорочувати життєво важливі імпортні закупки. Це зменшує можливості економічного зростання. У практичному плані, коли підприємець приймає рішення про те, чи вкласти капітал у власній країні, чи вивезти його за кордон, важливіше значення мають два фактори: можливість прибуткового вкладення капіталу, тобто, де відносно більша норма прибутку, та гарантій його охорони. Отже, основним бажанням власника є, по-перше, не втратити вже отримане, по-друге, примножити отримане [5, с.3].

   Що ж до України, то її економіка, як і економіка будь-якої країни, перебуває під впливом зовнішнього середовища. Проте світовий досвід переконує у проблематичності забезпечення економічного зростання країн з перехідною економікою без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій. В Україні слід оптимізувати державну інвестиційну політику, забезпечити її дієвість і виваженість. Основні напрями цієї політики мають полягати не в жорсткому регулюванні інвестиційних потоків, а у створенні сприятливих умов для ефективної діяльності, лібералізації інвестиційного режиму та ґрунтуватися на врахуванні мотивів і пріоритетів приватних інвесторів, тоді так звана «втеча» капіталу зменшиться [2, с.304].

   Отже, міжнародний рух капіталу є невід'ємною складовою нормального функціонування економіки, оскільки в сучасних умовах мобільність капіталу оцінюється як висока. Дуже актуальними для України повстають питання інтеграції національної економіки до процесів міжнародного руху капіталу. Ключем до підвищення статусу України в системі міжнародних відносин є виявлення її готовності та здатності виступати на міжнародному ринку капіталів.

 

   Список використаних джерел:

    1. Журнал «Банківська справа».- 2005. №2. с.56-62.

   2. Журнал «Економіка АПК». - 2008. - №9. - с.3-15.

   3. Закон України „Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10.

   4. Навчальний посібник «Міжнародна економіка». Ю. Г. Козак, Н. С. Лонгвінов, В. М. Осипов. Видання 2-ге перероблене та доповнене. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - с.1118.

   5. Підручник "Міжнародна інвестиційна діяльність" Д.Г. Лук'яненко, О.М. Мозговий, Б.В. Губський. За ред. Д.Г.Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2003. - c.387.

 

Переглянуто: 906
Коментарів: 0

Коментарі:

Залишити коментар